- Автор: Денисюк Л. І., Сук С. А., Кирилюк М. Л., Венедіктова О. А., Ряба О. П.
- Категорія: Український журнал «Офтальмологія» № 3 (14) 2021
- Опубліковано: 28 вересня 2021
- Перегляди: 1361
УДК 617.736-005.98:616.379-008.64-07+577.11
Денисюк Л. І., канд. мед. наук, головний лікар
Сук С. А., канд. мед. наук, завідувач амбулаторно-поліклінічного відділення лазерних методів лікування ока
Кирилюк М. Л., д-р мед. наук, професор
Венедіктова О. А., лікар-офтальмолог
Ряба О. П.,лікар-офтальмолог
КМКОЛ «Центр мікрохірургії ока» МОЗ України, м. Київ, Україна
Актуальність. Діабетичний макулярний набряк (ДМН) є однією із головних причин порушення зору в пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Неспецифічне запалення є важливим фактором процесів, що лежать в основі розвитку ДМН. Одним із місцевих медіаторів запалення, які беруть участь у патогенезі діабетичних уражень оболонок ока, є розчинна молекула міжклітинної адгезії (s-ICAM). На сьогодні оцінка рівнів sICAM-1 в крові хворих із ЦД 2-го типу із діабетичним ураженням нейро-судинної одиниці ока недостатньо висвітлена.
Мета. Дослідити особливості вмісту sICAM-1 у сироватці крові у пацієнтів із ЦД 2-го типу при різноманітних ступенях тяжкості ДМН у взаємозв’язку зі станом макули.
Матеріали та методи. Дослідження проведені у 82 хворих із ЦД 2-го типу (145 очей), розділених на 4 групи відповідно до форми ДМН. Усім пацієнтам було проведене лабораторне (глікований гемоглобін – HbA1с, sICAM-1) та комплексне офтальмологічне обстеження. Критеріями включення у відкрите дослідження були добровільна інформована згода на участь у дослідженні, вік – понад 18 років, наявність ЦД 2-го типу. Критеріями невключення були вагітність, наявність ендокринних захворювань, що можуть призвести до ЦД 2-го типу (синдром Кушінга, акромегалія, диспітуїтаризм, синдром полікістозних яєчників та ін.), порушення згортальної системи крові, нейродегенеративні захворювання центральної нервової системи, ЦД 1-го типу, гострі інфекційні захворювання, онкологічні захворювання, декомпенсація коморбідної патології, психічні розлади, вживання нейролептиків, антидепресантів, наявність протеїнурії, глаукоми та зрілої катаракти. Концентрацію sICAM-1 у сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу. Статистичний аналіз результатів дослідження включав однофакторний дисперсійний та регресійний аналіз.
Результати. Показано, що середні значення s-ICAM для групи пацієнтів із ДМН 0 (Ме = 600,3 нг/мл (593,1 нг/мл – 610,1 нг/мл)) були статистично значущі (p = 0,01) вище, ніж в умовно об’єднаній групі пацієнтів ДМН 1 – ДМН 3 (Ме = 558,5 нг/мл (506,9 нг/мл – 607 нг/мл)). Виявлено достовірне зменшення (p = 0,04) ризику не низького значення NFL (значення > QI) зі збільшенням рівня sICAM у крові на кожний 1 нг/мл (СШ = 0,99 (95 % довірчий інтервал (ДІ) 0,98– 1,00), достовірне зниження (p = 0,03) ризику не низького значення (значення > QI) товщини area thickness зі збільшенням на кожен 1 нг/мл рівня sICAM у крові (СШ = 0,99 (95 % ДІ 0,98–1,00)) та достовірне (p = 0,03) зниження ризику не низького значення (значення > QI) volume macula зі збільшенням на кожен 1 нг/мл рівня sIСAM (СШ = 0,99 (95 % ДІ 0,98–1,00)).
Висновки. Середнє значення s-ICAM для групи пацієнтів з ДМН 0 статистично значуще (p = 0,01) вище, ніж в умовно об’єднаній групі пацієнтів ДМН 1 – ДМН 3. Концентрація sICAM сироватки крові має середній ступінь вираженості зв’язку з ризиком низького значення (значення > QI) товщини NFL (р = 0,033), товщини area thickness (р = 0,016) і volume macula (р = 0,017).
Отримано 27.08.2021 р.