https://doi.org/10.30702/Ophthalmology28122021-15.4.26-32/225.2.032.84
УДК 617.7-007.681-085-06:617.764-008.811.4-07

Веселовська Н. М.^{1, 2}, д-р мед. наук, професор
Пятіізбянцева О. Г.², лікар-офтальмолог
Запорожченко І. Б.^{1, 2}, канд. мед. наук, доцент
Веселовська З. Ф.^{1, 2}, д-р мед. наук, професор, академік НАМН України

¹Київський медичний університет, м. Київ, Україна
²Офтальмологічна клініка КМКЛ № 1, м. Київ, Україна

Резюме

Мета дослідження – дослідити стан передньої поверхні ока у пацієнтів з уперше виявленою первинною відкритокутовою глаукомою.

Матеріали та методи. Стан передньої поверхні ока та краю повік досліджено в 104 осіб (50 чоловіків і 54 жінки) – 208 очей – з уперше діагностованою первинною відкритокутовою глаукомою у віці 58–80 років на аналізаторі переднього відрізка ока.

Результати. Ознаки синдрому сухого ока (ССО) із характерними скаргами на сухість очей, відчуття стороннього тіла, сльозотечу і затуманення зору було визначено у більшості хворих з уперше виявленою первинною відкритокутовою глаукомою, а саме у 82,7 % осіб (172 ока), з них у 14,4 % – з проявами дисфункції мейбомієвих залоз, а у 68,3 % (142 ока) – без ознак дисфункції мейбомієвих залоз. Отримані дані були враховані у призначенні стартової терапії згідно із сучасними європейськими рекомендаціями хворим, зокрема за наявності проявів ССО рекомендовано призначати гіпотензивні препарати на безконсервантній основі.

Висновок. У досягненні компенсації глаукомного процесу важливе значення відіграє стан поверхні ока та ознаки ССО. Проведення попереднього обстеження та аналізу стану передньої поверхні ока, особливо на старті терапії дозволяє здійснити раціональний підхід до вибору препаратів з/без наявності консерванту відповідно до Європейських рекомендацій з діагностики та лікування глаукоми.

Ключові слова: безконсервантні препарати, синдром сухого ока, первинна відкритокутова глаукома, прогресування глаукомної оптичної нейропатії.

Вступ

В останні роки у всьому світі визначена тенденція прогресивної захворюваності на синдром сухого ока (ССО). Певною мірою це пов’язано з широким спектром системних захворювань, зовнішніх чинників [10–12, 14, 16] та факторів ризику розвитку ССО, серед яких значне місце займають захворювання краю повік та дисфункція мейбомієвих залоз. Сьогодні в світі запропоновано достатньо чіткий алгоритм обстеження та лікування ССО. Проте певні проблеми лікування ССО виникають у хворих за наявності супутньої патології очей, серед яких глаукома займає значне місце. Важливим є той факт, що і глаукома, і ССО є певною мірою інволюційно-залежними захворюваннями, при яких слід призначати тривалу медикаментозну терапію [1–9, 13, 15, 17, 18].

Доведено, що наявність ССО на етапі призначення лікування або внаслідок застосування очних крапель із вмістом консерванту негативно впливає на ефективність тривалої місцевої гіпотензивної терапії [15, 17–19]. За останніми рекомендаціями Європейського глаукомного товариства щодо діагностики та лікування глаукоми хворим на первинну відкритокутову глаукому (ПВКГ) і клінічними проявами алергії та ССО на старті терапії призначають гіпотензивні препарати на безконсервантній основі. У разі появи ознак алергії та ССО в процесі лікування препаратами з вмістом консерванту хворих терміново потрібно перевести на безконсервантну терапію [20]. Сучасна література має обмежену кількість робіт, спрямованих на визначення стану передньої поверхні ока у хворих на ПВКГ на момент встановлення діагнозу.

Мета дослідження – дослідити стан передньої поверхні ока та повік у пацієнтів з уперше виявленою первинною відкритокутовою глаукомою.

Матеріали та методи

Визначення стану передньої поверхні ока в дослідженні проводили у 104 осіб (208 очей) з уперше встановленим діагнозом ПВКГ: 50 чоловіків і 54 жінки віком 58–80 років.

Первинне обстеження переднього відрізка ока та повік проводили із використанням SLM-6E (Kanghua, China) з визначенням таких кількісно-якісних параметрів, як час розриву слізної плівки (ЧРСП, с), висота слізного меніска (ВСМ, мм), кількість проток мейбомієвих залоз верхньої та нижньої повіки (КПМЗ, %).

Критерії включення: регіон проживання – м. Київ та Київська область; пацієнти з уперше виявленою первинною відкритокутовою глаукомою та які не отримували лікування на момент включення в дослідження; вік на момент включення в дослідження – від 58 до 80 років; клінічна рефракція у діапазоні ±3,0 дптр.

Критерії виключення: будь-яка інша форма глаукоми, крім ПВКГ, оперативне та медикаментозне лікування очей, травми й захворювання органа зору та його придаткового апарату, цукровий діабет, інші загальні захворювання, які потребують гормональної терапії.

Результати та їх обговорення

За даними контрольних показників, які були отримані в результаті обстеження, всіх пацієнтів було поділено на 5 груп (таблиця 1).  

Наведені дані демонструють, що за показниками зменшення ЧРСП та деякими характерними скаргами на періодичне відчуття сухості та стороннього тіла, сльозотечу при тривалому зоровому навантаженні та затуманювання зору наявність ССО була визначена у 82,7 % (172 ока – 86 пацієнтів) груп 1 та 2. Водночас у 14,4 % випадків (група 1) виявлено деяке зменшення показника КПМЗ (≤ 70), що свідчило про ознаки дисфункції мейбомієвих залоз. Разом з тим у 68,3 % (група 2) показник КПМЗ перебував у межах норми.

У групі 3, яка становила 3,9 %, при нормальному показнику ЧРСП, було визначено значне відносне зменшення кількості проток мейбомієвих залоз, що свідчило про ознаки дисфункції мейбомієвих залоз та існування ризику щодо можливої появи клінічних ознак ССО. Показники ЧРСП у групах 4 та 5 залишалися в межах норми, проте в 11,5 % показник КПМЗ перебував у межах 50–70 % (група 4) порівняно з даними групи 5.

Отже, більшість обстежених хворих (82,7 %) мали певні клінічні прояви ССО. Ознаки дисфункції мейбомієвих залоз за показником КПМЗ в цілому були визначені також у значній кількості випадків, а саме майже у половини обстежених очей (46,4 %), що створювало додаткові умови для розвитку (14,4 %) та прогресування (32 %) ССО в умовах тривалого гіпотензивного лікування глаукоми. Загалом тільки близько 2 % випадків (група 5) на момент встановлення діагнозу ПВКГ мали неускладнений стан поверхні ока та повік.

Враховуючи, що тривале застосування гіпотензивної терапії з вмістом консерванту створює реальні умови щодо розвитку ССО та ускладнює досягнення стабільної компенсації внутрішньоочного тиску внаслідок зменшення резорбції очних крапель з поверхні рогівки, призначати гіпотензивні препарати необхідно з урахуванням стану поверхні ока.

Згідно з Європейськими рекомендаціями щодо діагностики та лікування глаукоми [20], за наявності проявів асоційованого з дисфункцією мейбомієвих залоз ССО терапію ПВКГ потрібно здійснювати на безконсервантній основі з додатковим лікуванням дисфункції мейбомієвих залоз. Слід пам’ятати, що важливим аспектом оптимізації лікування глаукоми є додаткова увага до ознак синдрому сухого ока у хворих з ПВКГ як на старті терапії, так і в процесі лікування, навіть за відсутності характерних скарг.

Висновки

1. Основним шляхом профілактики ССО у хворих з уперше виявленою первинною відкритокутовою глаукомою є вибір гіпотензивних препаратів з мінімальним шкідливим впливом на поверхню ока.
2. Поява та прогресування клінічних проявів ССО має величезне значення у погіршенні перебігу основного захворювання, зменшенні ефективності лікування та прогресуванні глаукомної оптичної нейропатії переважно за рахунок зменшення абсорбції препарату з поверхні ока.
3. Своєчасна діагностика асоційованого з дисфункцією мейбомієвих залоз синдрому сухого ока за результатами обстеження передньої поверхні ока у хворих на первинну відкритокутову глаукому з відповідним персоніфікованим призначенням препаратів у лікуванні основного та супутнього захворювань є важливими ланками медикаментозного супроводу та поліпшення якості життя глаукомного пацієнта. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ