ВХІД


Полный размерЗакрыть
Полный размерЗакрыть
Полный размерЗакрыть
Полный размерЗакрыть
Полный размерЗакрыть

Особливості післяопераційного періоду у хворих на хронічний дакріоцистит та цукровий діабет 2-го типу після проведення ендоскопічної ендоназальної дакріоцисториностомії залежно від ступеня компенсації цукрового діабету

Деталі

https://doi.org/10.30702/Ophthalmology28122021-15.4.12-18/379-008.64
УДК 617.735-02:616.379-008.64]-06-089-036.8

Бездітко П. А.1, д-р мед. наук, завідувач кафедри офтальмології, https://orcid.org/0000-0002-9466-9586
Безега Н. М.2∗, асистент кафедри оториноларингології з офтальмологією

1Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна
2Полтавський державний медичний університет, м. Полтава, Україна

*E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Резюме

Мета роботи – виявити особливості післяопераційного періоду у хворих на хронічний дакріоцистит та цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) після проведення ендоскопічної ендоназальної дакріоцисториностомії (ЕЕД) залежно від ступеня компенсації ЦД.

Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 30 хворих на хронічний дакріоцистит та ЦД2, яким була проведена ЕЕД за стандартною методикою. Хворі були розділені на групи відповідно до ступеня компенсації ЦД2: 6 хворих на компенсований, 7 хворих на субкомпенсований та 17 хворих на декомпенсований ЦД2. Результати операції оцінювали через 2 місяці, 6 місяців та 2 роки. Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали сльозо-носову пробу, промивання сльозовивідних шляхів, ендоскопічне дослідження порожнини носа.

Детальніше: Особливості післяопераційного періоду у хворих на хронічний дакріоцистит та цукровий діабет 2-го...

Порівняння гіпотензивного ефекту ендотрабекулоектомії та селективної лазерної трабекулопластики

Деталі

https://doi.org/10.30702/Ophthalmology28122021-15.4.19-25/615.849.19
УДК 617.7-007.681-008.818-073-089.819.5-089.844:615.849.19

Левицька О. В.*, аспірантка, https://orcid.org/0000-0003-1283-9172
Новицький І. Я., д-р мед. наук, професор, https://orcid.org/0000-0002-6348-4781

Кафедра офтальмології ФПДО, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
*E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Резюме. Порівнювали гіпотензивний ефект дозованої ендотрабекулоектомії (ДЕТЕ) з гіпотензивним ефектом селективної лазерної трабекулопластики (СЛТ) у пацієнтів з первинною відкритокутовою глаукомою. Під нашим спостереженням перебували 44 пацієнти (44 ока) з первинною відкритокутовою глаукомою. У першій групі (23 пацієнти) проведено ДЕТЕ, у другій (21 пацієнт) – СЛТ. При порівнянні показників внутрішньоочного тиску було встановлено, що різниця між доопераційним та післяопераційним тиском достовірна до 6-го місяця включно в обох групах (p < 0,05), однак гіпотензивний ефект у першій групі був вираженіший – 7,58 та 1,55 мм рт. ст. відповідно.

Кількість місцевих препаратів для зниження внутрішньоочного тиску в першій групі знизилася на 1,44 (р < 0,05), тоді як у другій групі – на 0,33 (р = 0,109).

Дозована ендотрабекулоектомія, як і СЛТ, виявляє достовірний гіпотензивний ефект у хворих з первинною відкритокутовою глаукомою протягом 6 місяців спостереження, проте гіпотензивний ефект ДЕТЕ значно переважає такий ефект СЛТ.

Ключові слова: дозована ендотрабекулоектомія, селективна лазерна трабекулопластика, внутрішньоочний тиск, первинна відкритокутова глаукома.

Детальніше: Порівняння гіпотензивного ефекту ендотрабекулоектомії та селективної лазерної трабекулопластики

Особливості передньої поверхні ока у пацієнтів з уперше виявленою первинною відкритокутовою глаукомою

Деталі

https://doi.org/10.30702/Ophthalmology28122021-15.4.26-32/225.2.032.84
УДК 617.7-007.681-085-06:617.764-008.811.4-07

Веселовська Н. М.1, 2, д-р мед. наук, професор
Пятіізбянцева О. Г.2, лікар-офтальмолог
Запорожченко І. Б.1, 2, канд. мед. наук, доцент
Веселовська З. Ф.1, 2, д-р мед. наук, професор, академік НАМН України

1Київський медичний університет, м. Київ, Україна
2Офтальмологічна клініка КМКЛ № 1, м. Київ, Україна

Резюме

Мета дослідження – дослідити стан передньої поверхні ока у пацієнтів з уперше виявленою первинною відкритокутовою глаукомою.

Матеріали та методи. Стан передньої поверхні ока та краю повік досліджено в 104 осіб (50 чоловіків і 54 жінки) – 208 очей – з уперше діагностованою первинною відкритокутовою глаукомою у віці 58–80 років на аналізаторі переднього відрізка ока.

Результати. Ознаки синдрому сухого ока (ССО) із характерними скаргами на сухість очей, відчуття стороннього тіла, сльозотечу і затуманення зору було визначено у більшості хворих з уперше виявленою первинною відкритокутовою глаукомою, а саме у 82,7 % осіб (172 ока), з них у 14,4 % – з проявами дисфункції мейбомієвих залоз, а у 68,3 % (142 ока) – без ознак дисфункції мейбомієвих залоз. Отримані дані були враховані у призначенні стартової терапії згідно із сучасними європейськими рекомендаціями хворим, зокрема за наявності проявів ССО рекомендовано призначати гіпотензивні препарати на безконсервантній основі.

Висновок. У досягненні компенсації глаукомного процесу важливе значення відіграє стан поверхні ока та ознаки ССО. Проведення попереднього обстеження та аналізу стану передньої поверхні ока, особливо на старті терапії дозволяє здійснити раціональний підхід до вибору препаратів з/без наявності консерванту відповідно до Європейських рекомендацій з діагностики та лікування глаукоми.

Ключові слова: безконсервантні препарати, синдром сухого ока, первинна відкритокутова глаукома, прогресування глаукомної оптичної нейропатії.

Детальніше: Особливості передньої поверхні ока у пацієнтів з уперше виявленою первинною відкритокутовою...

Аналіз результатів реконструктивно-відновних операцій при посттравматичних дефектах орбіти за методами комп’ютерного моделювання

Деталі

https://doi.org/10.30702/Ophthalmology28122021-15.4.33-40/004.382
УДК 617.76-007-089.844-036.8.001.57:004.382

Риков С. О.1, д-р мед. наук, професор, чл.-кор. НАМН України, завідувач кафедри
Чепурний Ю. В.2, канд. мед. наук, доцент кафедри
Копчак А. В.2, д-р мед. наук, професор, завідувач кафедри
Петренко О. В.1, д-р мед. наук, професор кафедри
Черногорський Д. М.2, PhD, асистент кафедри
Прусак О. І.1, аспірант кафедри

1Кафедра офтальмології, Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ, Україна
2Кафедра щелепно-лицевої хірургії та сучасних стоматологічних технологій Інституту післядипломної освіти, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ, Україна

Резюме. В роботі представлено оцінювання результатів лікування пацієнтів з посттравматичними дефектами стінок орбіти з використанням методів комп’ютерного моделювання до та після проведення реконструктивно-відновних втручань. Ґрунтуючись на обчисленні об’єму орбіт здорової та ушкодженої сторони в програмному середовищі до та після проведення реконструкції, визначено фактори, що впливають на ефективність лікування, проаналізовано причини виявлених випадків неповного відновлення орбітального об’єму та запропоновано шляхи розв’язання цієї проблеми.

Ключові слова: посттравматичні дефекти орбіти, реконструктивно-відновні операції, комп’ютерне моделювання.

Детальніше: Аналіз результатів реконструктивно-відновних операцій при посттравматичних дефектах орбіти за...

Можливості застосування оксигенотерапії для лікування дегенерацій рогівки

Деталі

https://doi.org/10.30702/Ophthalmology28122021-15.4.41-51/17-085.8
УДК 617.713-007.17-085.85

Шаргородська І. В.*, д-р мед. наук, професор кафедри офтальмології, https://orcid. org/0000-0001-8958-1849
Сас О. С., аспірант кафедри офтальмології, https://orcid.org/0000-0002-7056-0877

Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ, Україна
*E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Резюме. Дегенеративно-дистрофічні зміни рогівки (Н 16.2; Н 18.3–18.5) вражають мільйони людей у всьому світі і є поширеними офтальмологічними захворюваннями. У США у віці після 50 років на цю патологію страждає близько 2 млн пацієнтів. Оцінка поширеності коливається у відсотковому діапазоні приблизно від 10 до 30 % усього населення. Аналогічна динаміка відстежується і в Україні.

У патогенезі розвитку дегенеративно-дистрофічних змін рогівки лежить дефект Fas-опосередкованого апоптозу, що робить можливим проникнення CD4+ T-лімфоцитів в екзокринну тканину з її подальшим пошкодженням. Однак в основі розвитку дистрофії рогівки лежить не тільки запальний механізм. До виникнення різних форм дистрофії також призводять дефект у трансмембранні та секреторні експресії муцину, порушення нервової стимуляції процесу сльозопродукції, дисфункція мейбомієвих залоз. Безперечно, існує значна кількість несприятливих факторів, таких як вплив навколишнього середовища й анатомічні особливості, наявність ендокринних, запальних, аутоімунних захворювань і використання контактних лінз, вживання лікарських засобів чи офтальмологічна хірургія.

У результаті дегенеративно-дистрофічних змін рогівки ока можуть виникнути незворотні і тяжкі наслідки. Через хронічне виникнення епітеліальних дефектів рогівки формується рогівковий панус і сквамозна метаплазія, що призводять до сліпоти. На жаль, існує лише симптоматичне лікування, що може зменшити страждання пацієнтів, але не позбавити від проблеми. На сьогодні актуальним питанням офтальмології залишається пошук нових методів лікування, одним з яких є вивчення можливих шляхів застосування оксигенотерапії.

Ключові слова: дегенерація рогівки, дистрофія рогівки, оксигенотерапія, кисень, оксидативний, міксидативний стрес, гіпероксичний, гіперкапнічний драйв.

Детальніше: Можливості застосування оксигенотерапії для лікування дегенерацій рогівки