№ 1 (12) 2021

https://doi.org/10.30702/Ophthalmology31032021-12.1.67-72/008.64
УДК 617.713-002-022.7:616.379-008.64

Заволока О. В., канд. мед. наук, доцент кафедри офтальмології

Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна

Резюме
Мета роботи – виявити особливості чутливості рогівки хворого та парного ока у пацієнтів з бактеріальним кератитом залежно від наявності цукрового діабету.
Матеріали та методи. Аналіз здійснювали на основі даних обстеження 62 хворих на бактеріальний кератит і ЦД 1-го типу, а також 43 хворих на бактеріальний кератит без ЦД контрольної групи. Обстеження проводили під час першого звернення до лікаря. Крім стандартних, методи офтальмологічного дослідження включали флюоресцеїновий тест, оптичну когерентну томографію переднього відрізка ока, безконтактне дослідження чутливості рогівки.
Результати та їх обговорення. Під час першого візиту за всіх температур струменя повітря середній поріг чутливості рогівки у хворих на бактеріальний кератит та ЦД перевищував відповідні показники хворих без ЦД контрольної групи: за температури струменя повітря 5 °С – на 33,5 %, 15 °С – на 30,6 %, 20 °С – на 28,8%, 30°С – на 27 %, 40 °С – на 26,1 % (р < 0,05). Середній поріг чутливості рогівки за температури струменя повітря 20 °С на парному оці у хворих на бактеріальний кератит та ЦД на 32,9 % перевищував показник хворих на бактеріальний кератит без ЦД контрольної групи (р < 0,05).
Висновки. У хворих на бактеріальний кератит виявили залежність чутливості рогівки на хворому та парному оці від наявності цукрового діабету. При цукровому діабеті під час першого візиту до лікаря середній поріг чутливості рогівки хворого на бактеріальний кератит та парного ока перевищував відповідні показники у хворих на бактеріальний кератит без цукрового діабету.

Ключові слова: цукровий діабет, бактеріальний кератит, чутливість рогівки.

Детальніше: Чутливість рогівки у хворих на бактеріальний кератит залежно від наявності цукрового діабету

Дрожжина Г. И., д-р мед. наук, профессор, заведующая отделом патологии роговицы глаза, https://orcid.org/0000-0003-3645-5982
Великсар Т. А., канд. мед. наук, мл. науч. сотрудник отдела послеожоговой патологии глаза

ГУ «Институт глазных болезней и тканевой терапии им. В. П. Филатова НАМН Украины», г. Одеcса, Украина

Резюме. Лактоферрин (ЛФ) – негемовый железосвязывающий хелатирующий гликопротеин семейства трансферринов. ЛФ осуществляет бактериостатическую, бактериоцидную, фунгицидную, противовирусную, антиоксидантную и транспортную функции, препятствует образованию свободных гидроксильных радикалов, ингибирует перекисное окисление липидов, активирует ферменты антиокислительной системы.

Препараты ЛФ обладают доказанными дезинтоксикационным, антибактериальным, противовоспалительным и иммуномодулирующим действием, снижают титры патогенной флоры, ускоряют заживление, нормализуют антиоксидантный статус.

Лактоферрин присутствует в слезе в самой высокой концентрации (около 2 мг/мл – 25 % белков слезы), средняя концентрация – 1,42 мг/мл. Лактоферрин является важнейшим компонентом, обеспечивающим гомеостаз поверхности глаза, модулирует активность Т-лимфоцитов и макрофагов при инфекциях, предотвращает размножение патогенной микрофлоры и развитие воспаления, защищает целостность роговицы, способствует заживлению микротравм, контролирует уровень железа в слезной жидкости, защищает от токсинов. Его концентрация в слезе уменьшается во сне, с возрастом, при болезни сухого глаза, кератитах и конъюнктивитах, пользовании контактными линзами, что увеличивает риск развития глазных инфекций.
Первые результаты применения офтальмологических капель «Лакто» (NOVAX® PHARMA) показали хорошую переносимость и терапевтическую эффективность при лечении воспалительных заболеваний поверхности глаза.

Ключевые слова: лактоферрин, слеза, антимикробные, иммуномодулирующие, противовоспалительные свойства, поверхность глаза.

Детальніше: Невидимый защитник глаза – лактоферрин

https://doi.org/10.30702/Ophthalmology31032021-12.1.85-96/616.379
УДК 617.7-007.681:616.379-008.64

Гудзенко К. А., асистент кафедри офтальмології

Донецький національний медичний університет МОЗ України, м. Лиман, Україна

Резюме. Наявність спільних механізмів патогенезу діабетичної ретинопатії (ДР) при цукровому діабеті 2-го типу (ЦД2) та глаукомної оптичної нейропатії (ГОН) при первинній відкритокутовій глаукомі (ПВКГ) дозволяє припустити можливість їх клінічного взаємообтяження і дає змогу дослідити їх особливості та встановити показники їх прогресії за стадіями патологічного процесу.

Було обстежено 546 пацієнтів (546 очей) з різним поєднанням захворювань. Окремо діагностували нормотензивну глаукому (НТГ). За співвідношенням стадій і стажу захворювань та з урахування віку були розроблені та розраховані індекси прогресії ДР та ГОН у пацієнтів з ПВКГ.

Прогресія ДР (за відношенням стадії ДР до стажу ЦД2) при різних поєднаннях з ПВКГ суттєво не відрізнялася, за виключенням збільшення при приєднанні ЦД2 до НТГ. Прогресія ГОН була вищою при приєднанні ПВКГ до ЦД2. Для коморбідного перебігу ЦД2 і ПВКГ прогресія ГОН у разі її первинного розвитку була вищою при НТГ, тоді як при її приєднанні до ЦД2 – при ПВКГ. Індекс хвороби (відношення стадії первинного захворювання до віку) був найбільшим при приєднанні ЦД2 до ПВКГ, що пришвидшувало прогресію ГОН у 1,2 раза (p = 0,001). Термін поєднаного перебігу захворювань (термін коморбідності) у групі ПВКГ + ЦД2 був на 3–4 роки більший, ніж у групах ЦД2 + ПВКГ і НТГ + ЦД2 (p < 0,001). Для жодного показника прогресії ДР та ГОН статевих відмінностей виявлено не було.

Досліджена характеристика поєднання ДР при ЦД2 та ПВКГ вказувала на складний та неоднозначний механізм їх можливої взаємодії, що наголошує на необхідності подальшого пошуку механізмів їх коморбідності.

Ключові слова: діабетична ретинопатія, цукровий діабет 2-го типу, первинна відкритокутова глаукома, коморбідність.

Детальніше: Особливості коморбідного перебігу діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу та...