Сакович В. М., д-р мед. наук, професор кафедри офтальмології Алексєєва О. В., асистент кафедри офтальмології
ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро, Україна
Резюме. Інфекції, спричинені антибіотикорезистентними штамами, відрізняються тривалим перебігом, частіше вимагають госпіталізації та збільшують тривалість перебування в стаціонарі. Складність лікування полягає в тому, що бактеріальні кератити зумовлюють тяжкі порушення зорових функцій, не завжди поєднуються з вираженими загальними розладами, тому вибір оптимальних режимів антибактеріальної терапії має ґрунтуватися на клінічних показниках, з урахуванням чітких лабораторних умов специфічної діагностики інфекції. З наведених даних можна зробити висновок про необхідність пошуку нових поєднань антибактеріальних препаратів і способів лікування хворих з бактеріальними кератитами. Велике значення в перебігу фізіологічних і розвитку патологічних процесів у тканинах рогівки відіграє перекисне окиснення ліпідів. Саме тому успіх у лікуванні цієї патології залежить від адекватної місцевої та загальної антиоксидантної терапії. Гіпербарична оксигенація забезпечує якісну оксигенацію, чим прискорює процес репарації, запобігає розвитку анаеробної флори. Отже, застосування гіпербаричної оксигенації в комплексному лікуванні бактеріальних кератитів значно покращує клінічні показники і сприяє швидшому одужанню.
Юлі Парк (Yuli Park)1, Хен Бін Хван (Hyung Bin Hwang)2, Хен Сеун Кім (Hyun Seung Kim)1
1Відділення офтальмології лікарні Yeouido St. Mary’s Hospital, Медичний коледж, Католицький університет Кореї, м. Сеул, Корея 2Відділення офтальмології лікарні Incheon St. Mary’s Hospital, м. Сеул, Корея
Резюме Вступ. Оцінювання функції мейбомієвих залоз, змін параметрів розриву слізної плівки та стану поверхні ока, а також медіаторів запалення після операції з видалення катаракти. Методи. 48 очей 34 пацієнтів, які перенесли неускладнену факоемульсифікацію, було розділено на 2 групи: 1-а група – пацієнти із синдромом сухого ока (ССО) до хірургії катаракти; 2-а група – пацієнти без ССО до оперативного втручання. Показники очних симптомів, тест Ширмера і час розриву слізної плівки (ЧРСП), поріг чутливості рогівки, фарбування рогівки, активність запальних цитокінів, порушення стану краю повік, показники кількості та якості секрету мейбомієвих залоз, а також візуалізацію мейбомієвих залоз оцінювали до операції, через 1 день та через 2 місяці після операції. Результати. Показники очних симптомів погіршились через 1 та 2 місяці після операції, але ЧРСП, показник фарбування рогівки та поріг чутливості рогівки поступово покращувались через 1 та 2 місяці після операції (р < 0,05 відповідно). Що цікаво, спостерігалися статистично значущі покращення ЧРСП, показника фарбування рогівки та порогу чутливості рогівки через 1 місяць після операції, коли застосовували місцеві очні краплі, порівняно з періодом без місцевої терапії, тобто через 2 місяці після операції. Було зафіксоване статистично значуще зниження концентрацій інтерлейкіну(IL)-1β, IL-6, IL-8, MCP-1, TNF-α та IFN-γ через 1 та 2 місяці після операції. Порушення стану краю повік, показники якості та кількості секрету мейбомієвих залоз значно зросли (р < 0,05 відповідно) у післяопераційний період. Порівняно з групою без ССО, у групі із ССО було зареєстровано значно вищі показники очних симптомів, нижчий ЧРСП, більша частота порушення стану краю повік, вищі показники якості та кількості секрету мейбомієвих залоз після операції з видалення катаракти. Відзначено суттєві кореляційні зв’язки між IL-6 та параметрами ССО, а також між параметрами дисфункції мейбомієвих залоз (ДМЗ) та показниками очних симптомів. Висновки. Наше дослідження показало, що операція з видалення катаракти впливає на функцію мейбомієвих залоз на додаток до структурних змін, і вони корелюють зі збільшенням показників очних симптомів. Таким чином, це може сприяти вивченню розвитку ССО, пов’язаного з операцією з видалення катаракти.
Петренко О. В., д-р мед. наук, професор кафедри офтальмології Прусак О. І., аспірант кафедри офтальмології
Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ, Україна
Резюме Актуальність. У статті висвітлено основні підходи до лікування пацієнтів з ендокринною орбітопатією (ЕО) і сучасні можливості для планування та проведення індивідуалізованої декомпресії орбіти, зокрема використання ComputerAided Design (CAD) / Computer-Aided Manufacturing (CAM) технологій. Оптимізація лікування цієї патології, яка може призвести до зміни зовнішнього вигляду, неможливості виконувати звичну роботу, соціальної ізоляції, а в найскладніших випадках до втрати зору, є актуальною проблемою офтальмології та щелепно-лицевої хірургії. Мета. Проаналізувати сучасні відомості щодо основних підходів до лікування пацієнтів з ендокринною орбітопатією і можливості використання комп’ютерних технологій для планування та проведення персоналізованої декомпресії орбіти. Результати. Застосування кортикостероїдів, променева терапія, хірургічне лікування – основні методи, які використовують для ведення пацієнтів з ЕО. Використання CAD/CAM-технологій дає змогу спланувати оперативне втручання відповідно до морфологічних особливостей орбіти кожного пацієнта, що потенційно можуть впливати на результат декомпресії та зменшення екзофтальму, а також на появу інтраопераційних ускладнень. Саме через значну варіабельність морфологічних параметрів орбіт у разі застосування стандартних підходів результати в різних пацієнтів можуть значно відрізнятися, що диктує необхідність персоналізованого підходу до ведення пацієнтів з ЕО. Висновки. EUGOGO-2016 рекомендує мультидисциплінарний поетапний підхід до ведення пацієнтів з ЕО, залежно від її активності і тяжкості та впливу на якість життя пацієнта. Персоналізований підхід до пацієнта з використанням комп’ютерного моделювання та розробка хірургічних навігаційних шаблонів для проведення хірургічної декомпресії орбіти забезпечать отримання оптимальних функціональних та естетичних результатів лікування.