ВХІД


Полный размерЗакрыть
Полный размерЗакрыть
Полный размерЗакрыть
Полный размерЗакрыть
Полный размерЗакрыть
Полный размерЗакрыть

Primary Open-Angle Glaucoma. Relevance and Treatment

Деталі

УДК 57.085.23+612.826.5+617.731+617.735

Valeriu Cusnir, Lilia Dumbraveanu, Valentina Lupan, Bobescu Doina

Department of Ophthalmology and Optometry, Nicolae Testemitanu State University of Medicine and Pharmacy, Chisinau, Republic of Moldova

Background. Glaucoma is a pathology disorder characterized by progressive atrophy of the optic nerve and gradual impairment of the visual field, often causing blindness. It has a high global prevalence and often is asymptomatic for a long time until the final stages. 

In the Republic of Moldova glaucoma is the main cause of irreversible blindness and the second cause of preventable blindness. The incidence of glaucoma is about 3,000 people annually. Glaucoma is one of the most important causes of disability in the population and continues to be a challenging problem in modern ophthalmology. The actuality relevance of the problem is conditioned by the social importance of this pathology because disorder also affects people of working age. All this can be prevented with improved screening methods and effective methods of diagnosis and treatment. Modern methods of treatment are used in our country according to the national clinical protocol. First-line antiglaucoma drugs are prostaglandin analogues, beta-blockers, selective alpha-adrenergic agonists and carbonic anhydrase inhibitors. Also, laser treatment options are available: laser trabeculoplasty, laser gonioplasty, laser iridotomy, etc. Surgical methods are classified into penetrating (trabeculectomy and trabeculotomy) and non-penetrating (viscocanalostomy, canaloplasty). The following drainage systems are used: autodrain, allodren, drainage systems made of synthetic materials and metal drains (EX-PRESS shunt). The clinical protocol is intended for ophthalmologists, family doctors and all participants of the process of diagnosis and treatment of glaucoma. 

Conclusion. Glaucoma is a disorder with a major social impact because it leads to irreversible blindness and disability of the population. Glaucoma continues to be a complicated condition in modern ophthalmology and a challenging public health problem. 


Received 21 July 2021

Поширеність та епідеміологія первинної відкритокутової глаукоми

Деталі

УДК 617.7-007.681

Сердюк В. М.1,2, д-р мед. наук, професор, завідувач кафедри офтальмології, https://orcid.org/0000-0001-9495-2472
Ісаєв О. А.1,2, аспірант кафедри офтальмології, лікар-офтальмолог, https://orcid. org/0000-0002-6737-677X

1Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
2Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», м. Дніпро, Україна

Актуальність. У світі налічується близько 60,5 млн хворих на глаукому, 20 % з яких мають невиліковну стадію, а часткова втрата працездатності через глаукому за останні 25 років збільшилася на 122 % з піком у 60 років. Поширеність глаукоми в Україні сягає 612,7 випадку на 100 тис. населення і виходить на перше місце серед інвалідизуючих захворювань по зору. Перше місце за показником незворотної втрати зору, що є причиною інвалідності, займає первинна відкритокутова глаукома (ПВКГ), частка якої серед усієї патології органа зору сягає понад 5 %. Генетична детермінованість виникнення та прогресування ПВКГ дає змогу виділити ряд генів-кандидатів. Значний науковий інтерес становить поліморфізм гена NOS3 через його вплив на формування ендотеліальної дисфункції. 

Мета – огляд літератури з точки зору виділення ряду генів-кандидатів. Значний науковий інтерес становить поліморфізм гена NOS3 через його вплив на формування ендотеліальної дисфункції. Визначення зв’язку поліморфізмів rs1799983 і rs2070744 з розвитком і прогресуванням ПВКГ. 

Матеріали та методи. Глаукома розглядається як гетерогенна група захворювань зі специфічною зміною біомеханіки передньої і задньої камер ока, результатом чого є збільшення продукції та зменшення відтоку водянистої вологи. Прогресуюча дегенерація гангліозних клітин сітківки, мікроглії, астроцитів, клітин Мюллера призводять до хронічного пошкодження, стоншення нейроретинального шару і звуження поля зору. Зустрічаються дані про визнання глаукоми системним захворюванням, спираючись на зміни морфофункціональних властивостей еритроцитів. 

Предметом цього дослідження стала первинна за походженням глаукома з відкритим кутом. Саме ПВКГ, за даними багатьох досліджень Американської оптометричної асоціації, є найпоширенішим видом глаукоми (до 72– 96 %), особливістю якої є безсимптомність розвитку з поступовим зниженням периферичного зору. Причиною такого патологічного стану є пошкодження зорового нерва, неефективність дренажної системи ока з накопиченням рідини і підвищенням внутрішньоочного тиску (ВОТ). Проблема вивчення ПВКГ з року в рік стає все більш актуальною. Під час аналізу епідеміологічних досліджень за останні півстоліття зростання захворюваності на глаукому демонструє швидкий прогресуючий ріст. У 1973 році вважалося, що загальна кількість хворих на глаукому досягла 20 млн осіб, а за прогнозами до 2010 року кількість хворих на глаукому буде більш ніж 66 млн, до 2020 – 79,6 млн, а до 2040 року – 111,8 млн осіб. 

Поширеність глаукоми в Україні у 2016 році становила 609,4 на 100 тис. населення, у 2017 році цей показник досягав 612,7 на 100 тис. серед дорослого населення у віці від 18 років. З 2015 року глаукома вийшла на перше місце серед захворювань, що призводять до інвалідності по зору в Україні. 

Результати. Аналіз літератури дозволив виділити три основні групи факторів, що впливають на виникнення і подальший розвиток ПВКГ. Перша група представлена предиктивними факторами, які підвищують ризик її розвитку. Сюди можна віднести параметри диска зорового нерва і показники полів зору. 

Друга група включає прогностичні фактори, що впливають на прогресування встановленої ПВКГ. Це вік, рівень ВОТ, відношення діаметра екскавації до діаметра диска зорового нерва у вертикальному і горизонтальному меридіанах, ступінь відхилення центральних полів зору і центральна товщина рогівки. Особливістю цих факторів є відсутність причинно-наслідкових зв’язків. 

Фактори, безпосередньо пов’язані з розвитком ПВКГ, шляхом еволюції вже існуючої відкритокутової глаукоми на тлі постійно підвищеного ВОТ формують третю групу – безпосередньо чинників ризику. До них слід віднести: очний перфузійний тиск, стан мікроциркуляторного русла, короткозорість, центральну товщину рогівки і крововиливи в ділянку диска зорового нерва. 

Помічений вплив на розвиток ПВКГ ендотеліальних вазоактивних факторів: оксиду азоту, ендотеліну-1, простацикліну, фактора некрозу пухлин (TNFα), нейропептидази Y, циклооксигенази-2 і металопротеїнази-9 через здатність провокувати вазоконстрикцію та ішемію зорового нерва, ендотеліального фактора росту. 

Моніторинг глаукоми, такий як HUG-5 (Health Utility for Glaucoma-5 sizes), на різних її стадіях серед чоловіків і жінок у віці від 40 до 69 років показав, що виявлення генетичної схильності до цього захворювання дає нові можливості для діагностики, ранньої профілактики та лікування. 

Висновок. У світі налічується близько 60,5 млн хворих на глаукому, 20 % з яких мають невиліковну стадію, а часткова втрата працездатності через глаукому за останні 25 років збільшилася на 122 % з піком у 60 років. Поширеність глаукоми в Україні сягає 612,7 випадку на 100 тис. населення і виходить на перше місце серед інвалідизуючих захворювань по зору. Перше місце за показником незворотної втрати зору, що є причиною інвалідності, займає ПВКГ, частка якої серед усієї патології органа зору становить понад 5 %. Найбільш вагомим фактором розвитку ПВКГ є пошкодження ендотелію з вивільненням ендотеліальних вазоактивних поліпептидів і зниженням продукції ендотеліальної NO-синтази. Підсумовування негативного впливу цих процесів з підвищеним рівнем ВОТ обумовлює порушення дифузії, криза мікроциркуляції, апоптозу гангліозних клітин з формуванням глаукомної оптичної нейропатії. Генетична детермінованість виникнення та прогресування ПВКГ дає змогу виділити ряд генів-кандидатів. Значний науковий інтерес становить поліморфізм гена NOS3 через його вплив на формування ендотеліальної дисфункції. Визначення зв’язку поліморфізмів rs1799983 і rs2070744 з розвитком і прогресуванням ПВКГ, клінічними проявами захворювання дозволить удосконалити її ранню діагностику та профілактику ускладнень.

Отримано 10.08.2021 р.

Вплив поліморфізму rs1799983 (G894T, Glu298Asp) гена NOS3 на розвиток первинної відкритокутової глаукоми

Деталі

УДК 617.7-007.681.636.082.12

Ісаєв О. А.1,2, аспірант кафедри офтальмології, лікар-офтальмолог, https://orcid. org/0000-0002-6737-677X
Сердюк В. М.1,2, д-р мед. наук, професор, завідувач кафедри офтальмології, https://orcid.org/0000-0001-9495-2472
Устименко С. Б.1,2, директор, https://orcid.org/0000-0002-8877-5438

1Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
2Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», м. Дніпро, Україна

Актуальність. Глобальна програма ВООЗ з виявлення проблем зору та запобігання сліпоті «VISION 2020: The Right to Sight» показала необхідність виявлення генетичної схильності до глаукоми, що дає нові можливості для діагностики, ранньої профілактики і лікування. 

Мета – визначити вплив поліморфізму rs1799983 (G894T, Glu298Asp) гена NOS3 на розвиток первинної відкритокутової глаукоми (ПВКГ) у пацієнтів з української популяції. 

Матеріали та методи. Залучено дані 153 пацієнтів (153 ока) із ПВКГ та 47 з групи контролю. Вік пацієнтів становив 65,0 ± 13,1 року, тривалість захворювання – 4,9 ± 5,3 року. Проведено дослідження крові пацієнтів методом полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі (ампліфікатор Gene Amp® PCR System 7500; США) з використанням тест-системи TaqMan Mutation Detection Assays Life-Technology (США). Для статистичної обробки отриманих результатів використовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., США). 

Результати. При ПВКГ було виявлено достеменне збільшення частоти мінорного генотипу ТТ та алеля Т порівняно з контролем. Розподіл генотипів не мав зв’язку із захворюванням (p = 0,051), тоді як вплив алелів був значущим: для алеля Т відношення шансів (ВШ) = 1,806; 95 % вірогідного інтервалу (ВІ) 1,11– 2,93 (p = 0,016), що зберігалося при стратифікації за статтю для жінок (ВШ = 2,00; ВІ 1,01–3,95; р = 0,043). За наявності ризикового генотипу ТТ rs1799983, ПВКГ розвивалася у більш молодому віці (p < 0,001). Такі пацієнти мали достеменно вищий внутрішньочний тиск, гірші показники периметрії (MD та PSD), меншу товщину шарів нервових волокон (RNFL) та комплексу гангліозних клітин (GCC), більше відношення площі екскавації до площі диска зорового нерва (Cup/Disk Area Ratio). 

Висновок. Підтверджено встановлений і в інших популяціях зв’язок поліморфізму rs1799983 гена NOS3 із ПВКГ та показаний обтяжливий вплив мінорного генотипу ТТ на фенотип хворих. 


Отримано 10.08.2021 р.

Сторінка 1 із 8