Світові стандарти якості надання медичної допомоги хворим офтальмологічного профілю мають бути впроваджені як у підготовку студентів та поточну спеціалізацію, так і на всіх ланках роботи медичних закладів.
З цією метою співробітники ПВНЗ «Київський медичний університет» разом з провідними фахівцями міжнародного факультету Університету в м. Тюбінген започаткували та вдруге провели освітній курс «Ретинальна та вітреоретинальна хірургія» в рамках конференції «Алгоритми діагностики та лікування судинноендокринної патології. Діабетична ретинопатія. Глаукома. Міждисциплінарний підхід». Під час конференції також були представлені лекції провідних професорів і докторів наук з проблемних питань офтальмології, кардіології та ендокринології (Веселовська З. Ф., Риков С. О., Веселовська Н. М., Паньків В. І., Вітовська О. П., Шаргородська І. В., Батушкін В. В., Юзвенко Т. Ю. та інші). Коморбідний характер очних ускладнень і міждисциплінарний підхід до їх вирішення були ключовими питаннями конференції. За відгуками захід був позитивно сприйнятий офтальмологами України.
Наступного 2018 року, 1–2 березня, напередодні Всесвітнього тижня ГЛАУКОМИ також заплановано конференцію «Алгоритми діагностики та лікування судинноендокринної патології. Глаукома. Міждисциплінарний підхід», у програму якої буде включено заключний освітній курс «Відшарування сітківки та діабетична ретинопатія» за участю професорів міжнародного факультету Університету м. Тюбінген (Німеччина, Швеція, Швейцарія, Японія та Україна). Також у рамках конференції за сприяння Українського глаукомного товариства буде проведено День Глаукоми з ключовими лекціями провідних фахівців у галузі глаукоми – членів Европейського глаукомного товариства та Президента Всесвітнього глаукомного товариства.
Сподіваємося, що у запланованому заході буде представлено низку новітніх тенденцій європейського й світового рівня щодо діагностики й лікування глаукоми та сітківки.
З повагою, Головний редактор журналу «Офтальмологія», Керівник Міжнародного освітнього проекту КМУ, Голова Українського глаукомного товариства, Член Європейського та Всесвітнього глаукомних товариств Зоя Веселовська
Харьковский национальный медицинский университет, г. Харьков, Украина
Резюме. Дисфункция мейбомиевых желез (ДМЖ) – хроническая диффузная патология мейбомиевых желез, которая обычно характеризуется обструкцией выводных протоков и/или качественным/количественным изменением секреции желез. Причиной ее возникновения может стать нарушение иннервации мейбомиевых желез в результате диабетической полинейропатии (ДПН).
Цель исследования – повысить эффективность диагностики дисфункции мейбомиевых желез у больных с симптоматической А- и В-диабетической полинейропатией.
Материалы и методы исследования. Стандартные методы офтальмологического исследования, тест Ширмера до и через 2 часа после компрессии век, проба Норна, компрессионный тест для оценки выделительной способности мейбомиевых желез и качества их секрета, контактная мейбография с использованием зеленого света, IVAD, OPI тесты. Симптоматическую А (N2A) стадию ДПН зарегистрировали у 31 больного (62 глаза). Симптоматическую В (N2В) стадию ДПН – у 34 больных (68 глаз). В контрольную группу включили 97 человек без сахарного диабета.
Результаты. Тест Ширмера у пациентов с N2А (5,87 мм) и N2В (7,34 мм) стадиями был снижен в 1,7 и 2,2 раза в сравнении с контролем (12,82) (р < 0,001). Проба Норна у больных с N2А (5,54 мм) и N2В (4,22 мм) стадиями ДПН была в 1,7 и 2,3 раза меньше, чем у пациентов без сахарного диабета (9,48 с) (р < 0,001). Показатель OPI теста у больных с сахарным диабетом с N2А- и N2В-стадиями был ниже, чем в группе контроля в 1,6 и 1,7 раза (р < 0,001). Тест Ширмера после компрессии век у пациентов с N2А и N2В был одинаково в 1,6 раза больше, чем до нее (р < 0,05). По данным мейбографии, у пациентов с N2А и N2В площадь, на которой было нарушение функционирования мейбомиевых желез, соответствует 2-й и 3-й степени, а качество секрета соответствовало 2-й степени.
1Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна
2ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Резюме. Роботу присвячено особливостям ураження зорового нерва у хворих з цукровим діабетом залежно від тривалості, ступеня компенсації цукрового діабету, форми діабетичної ретинопатії та ступеня тяжкості діабетичної полінейропатії. На основі аналізу обстеження 575 хворих з цукровим діабетом 2-го типу було уточнено наукові дані про фактори ризику діабетичної оптичної нейропатії та доведено, що у хворих з цукровим діабетом існує пряма кореляційна залежність між рівнем глікозильованого гемоглобіну (HbA1C) крові, тривалістю захворювання, частотою й формою діабетичної ретинопатії, тяжкістю діабетичної полінейропатії та типом і стадією діабетичної оптичної нейропатії: r = 0,62, r = 0,74, r = 0,72, r = 0,81 відповідно. Найвищий ступінь кореляції спостерігається між тяжкістю діабетичної полінейропатії та типом і стадією діабетичної оптичної нейропатії (r = 0,81), що підтверджує роль діабетичної полінейропатії в патогенезі ураження зорового нерва у хворих з цукровим діабетом.
Ключові слова: діабетична оптична нейропатія, тривалість цукрового діабету, ступінь компенсації цукрового діабету, форма діабетичної ретинопатії, ступінь тяжкості діабетичної полінейропатії.
ВСТУП
За даними різних авторів, ураження зорового нерва виявляється у 7–30,7 % хворих із цукровим діабетом (ЦД) [1–5, 7, 8] і є однією з причин інвалідності внаслідок зниження або повної втрати зору [4]. Діабетична оптична нейропатія (ДОН) є частковим проявом системної діабетичної полінейропатії (ДПН), за якої відзначається ураження II пари черепно-мозкових нервів – зорових нервів [6, 9]. Тобто, ДОН, ДПН та діабетична ретинопатія є ускладненням одного й того самого захворювання – цукрового діабету [8, 9]. Логічно припустити взаємозв’язок між вищенаведеними ускладненнями та тривалістю й ступенем компенсації ЦД. Однак дотепер це питання залишається відкритим.
МЕТА РОБОТИ
Виявити особливості ураження зорового нерва у хворих з ЦД залежно від тривалості, ступеня компенсації ЦД, форми діабетичної ретинопатії та ступеня тяжкості ДПН.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
Аналіз особливостей ураження зорового нерва здійснювали на основі даних обстеження 575 хворих (1150 очей) з ЦД 2-го типу. Було відібрано групу хворих з ЦД 2-го типу з відсутньою глаукомою в анамнезі, в яких показники тонометричного тиску не перевищували 21 мм рт. ст. за Гольдманом. У дослідження включали лише еметропічні очі або очі з гіперметропією чи міопією слабкого ступеня; без катаракти або з початковою віковою катарактою; без хірургічних втручань в анамнезі, у тому числі лазерних. Вік хворих коливався від 44 до 69 років, у середньому становив 55,9 ± 7,8 років. Тривалість ЦД до 5 років відзначалася у більшості хворих (71,8 %, 413 осіб), від 5 до 10 років – у 16,2 % хворих (93 особи), понад 10 років – у 12 % хворих (69 осіб). Залежно від рівня глікозильованого гемоглобіну крові компенсація ЦД (HbA1C ≤ 7 %) спостерігалася у 78,3 % хворих (450 осіб), субкомпенсація (7 % ≥ HbA1C ≤ 9 %) – у 13,2 % хворих (76 осіб), декомпенсація (HbA1C ≥ 9 %) – у 8,5 % хворих (49 осіб).